Скільки часу нормально, аби дитина сиділа в телефоні?
Залежність від гаджетів поки ніяк не визначена ні МОЗ, ні іншими структурами, тому говорити про точну норму неможливо. Дехто називає цифри до 2-4 годин залежно від віку.
Якщо ви обмежуєте час, який дитина проводить із гаджетами, то повинні, у першу чергу, звернути увагу на свої звички. Очевидно, що смартфон сьогодні – це частина нашого життя. Якщо батьки цілий день проводять за ноутбуком чи телефоном, працюють, або ж гортають соціальні мережі, діти не зможуть об’єктивно розуміти, чому вони повинні цей час обмежити.
Для прикладу, учні часто запитують, чому вони повинні писати завдання в школі від руки, адже вдома батьки практично не використовують ручок, а все друкують на комп’ютерах.

Чому виникає залежність від гаджетів?
Є таке поняття, як компульсії – вид поведінки, коли люди намагаються справитися з тривогою, уникаючи її та відволікаючись на іншу дію. Є різні способи, які залежні використовують, аби позбутися нав’язливих думок: хтось заїдає, хтось ходить за покупками, хтось випиває алкоголь.

Гаджет – це така ж сама дитяча компульсія, це спосіб відволіктися в іншій реальності. Вийти з цього стану можна тільки усвідомивши, що саме нас не влаштовує у реальному житті.
Наприклад, 15-річний підліток живе в кімнаті з молодшою сестрою, яка йому набридає, часто приводить подруг, порушує його кордони. Якщо доросла людина у 90% випадків може зрозуміти, що саме її бентежить, то дитина часто відчуває це на інстинктивному рівні, але назвати не може. Потрібні зусилля, аби усвідомити та бажання це змінити, тому простіше просто сховатися за телефоном та продовжувати грати в ігри.

Як зрозуміти, чи є прояви залежності?
Якшо ваша дитина може зусиллям волі відволікатися - це не залежність.Наприклад, якщо дитина самостійно може відкласти смартфон задля іншої активності, навчання, може піти прогулятися, залишивши телефон вдома – це нормально.
Якщо дитина снідає, обідає і вечеряє за грою, не слідкує за гігієною, не виявляє потреб у сепарації, а ви просто обслуговуєте і підтримуєте її життя – це признак залежності. Наприклад, у вас вдома є правило разом вечеряти, і підліток сидить за столом із смартфоном. Ви зробили йому зауваження, але бачите, що через деякий час він сам цього не розуміючи тягнеться до гаджету, а потім і зовсім поринає у гру, забувши про обіцянку.
У такому випадку варто бити на сполох.

Варто звернути увагу, що це психо-емоційна залежність, а не інтелектуальна, оскільки школяр може бути відмінником, вигравати олімпіади і показувати чудові результати, але відволікатися від реального життя за допомогою своєї залежності.

Соцмережі шкідливі для дітей?
У кожної людини є потреба в належності, визнанні, комунікації, прийнятті, а інтернет дозволяє задовольнити ці потреби без зайвих зусиль. Достатньо лиш зайти в групу, привітатися і уже бути частинкою якоїсь ком’юніті. З одного боку, це добре, оскільки це допомагає спілкуватися без бар’єрів та не травмуватися.
З іншого боку, коли дитина виконує певні зусилля, аби вийти на вулицю, познайомитися, попроситися приєднатися до гри, це її виховує і загартовує. Якщо ж їй відмовлять, навіть завдяки цій травмі вона навчиться і загартується для майбутніх випробувань у житті. Соцмережі нівелюють це.
Також є момент комунікаційних конфліктів, які часто переносяться в Інтернет. Спілкуватися в соцмережах нормально, головне, щоб це не переходило в деструктивне русло, наприклад, булінг.
Треба пояснювати школяру, як ми це часто робимо на уроках, що якшо він проводить час онлайн, то пропускає щось цінне, що відбувається зараз в реальному житті, і переглянути знову це не вийде. Ми не змушуємо когось приєднуватися до нас, але в більшості випадків, учень сам відкладає телефон та приєднується до спільноти.
Ютуб, телевізор, соцмережі – це і для дорослих спосіб відволіктися, коли спосіб напруги дуже високий. Часто проблема може бути в браку уваги та любові.
 Усе ж до повноліття школяра батьки встановлюють межі, оскільки ви за них відповідаєте.
Ви регулюєте час, ви можете аргументувати, чому цей час обмежений, і ви пропонуєте альтернативи, чим себе зайняти.

Чи потрібен батьківський контроль на телефоні?
Батьківський контроль потрібен. Батьки дуже переживають за те, що їхня дитина їсть, в яку школу ходить, які книги читає, чому ж тоді вони не дбають про інформацію, яку споживає школяр?
Не треба приховувати батьківський контроль, навпаки чесно поясніть учневі, чому це так важливо, закцентуйте на цьому увагу.
Наше завдання: навчити дитину розуміти свої потреби і називати їх своїми іменами. Інакше вона буде шукати спосіб втекти.

Що робити, якщо дитина обманює і продовжує грати, коли їй це заборонено?
Потрібно піднімати з дитиною питання довіри. Дитина повинна розуміти, як це буде впливати на твоє життя. Наприклад: «Якщо ти зараз мене обманюєш, я не зможу довіряти тобі в майбутньому, а я за тебе хвилююся. Тому я не зможу відпускати тебе зустрічатися з друзями чи на інші активності». Для підлітків дуже важливо виправдовувати довіру батьків.
Ще одна ситуація, коли донька чекає, поки всі заснуть і продовжує сидіти у соцмережах. Це нормально, що у дітей у віці 10-11 років починається процес сепарації, вони мають свої секрети і починають віддалятися.
Поговоріть про домовленості: збільшимо час в Інтернеті вдень, щоб ти спав вночі? Наголошуємо на довірі, шукаємо альтернативи. Якщо ви наткнетеся на агресію – це теж нормально. Головне, щоб це не переходило рамки, ви відстоювали свої кордони та щиро говорили, коли дитина вас ображає. І не забуваємо, що підлітковий вік – період, коли доведеться передомовлятися та звикати до нових правил. Усе ж ви батьки ви у праві вирішувати.