Інтерв'ю з пані Світланою
День української писемності та мови – державне свято, яке встановлено в 1997 році Указом Президента України та щорічно відзначається 9 листопада.
Започаткування такого свята несло в собі дві головні ідеї. По-перше, таким чином вшановувалася пам'ять Нестора Літописця; дослідники вважають, що саме з нього розпочалася українська писемність. По-друге, свято рідної писемності та мови вважалося гарним підґрунтям для консолідації української нації.
Про актуальність та значення такого свята нам розповість викладачка української мови та літератури Ліцею "Мейн Скул" пані Світлана Васильчук.
- Вітаю! Мова - це ключ до вивчення культури, історії, традицій. У цей день ми маємо можливість нагадати про це собі й іншим. Варто докладати зусиль, щоб українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася.
Скажіть, невже дійсно так важливо писати правильно? Адже всі все розуміють, навіть, якщо текст написано із помилками?
- Кажуть, грамотність – путівка в усвідомлене, повноцінне життя. Я цілком поділяю цю думку.
Що особисто вас мотивує викладати українську?
- Одразу пригадую Григорія Сковороду і його ідею «сродної праці». Мислитель вважає, що кожна людина має займатись справою, до якої є бажання і схильність. Тоді ця діяльність принесе радість, задоволення й суспільну користь. Дійсно, найкраща мотивація – це робити те, що любиш). Погоджуєтеся?
Так, цілком! В шкільній програмі серйозна увага приділяється класикам, але мова жива та постійно розвивається. Порекомендуйте, будь ласка, сучасних письменників, які цікаво пишуть українською.
- Поле української художньої літератури багате, кожен знайде щось для себе. Раджу Ірен Роздобудько, Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Оксану Забужко, Ірину Мостепан. Дуже люблю вірші Ліни Костенко.
Пані Світлано, може ви маєте улюблену фразу чи девіз, яким варто поділитися?
- Хтось із великих людей сказав: «Усе минає, а слово залишається». Плекаймо нашу мову, будьмо єдними!