3. Принцип щастя важливіший за принцип задоволення
Згідно з концепцією комфорту та безпеки, про яку ми вже говорили, випадки, коли дитина чимось невдоволена, можуть сприйматися як особиста поразка дорослого.
Це природньо, що ми хочемо виростити щасливу дитину та забезпечити її всім, чого вона потребує. Але проти природи задовольняти будь-яку забаганку дитини та вирішувати замість неї найменші труднощі.
Сучасна парадигма виховання передбачає допомогу дорослого в отриманні дитиною саме того, що їй потрібно для повноцінного зростання й розвитку, а не будь-чого тут і зараз, аби вона стала ситуативно-щасливою.
Слід створити систему правил та аргументів, яка раціонально та чемно регламентуватиме те, що дитина може отримати від світу за допомогою дорослих. Дорослий має бути наполегливим в підтриманні функціонування такої системи та служити прикладом.
Все, чого ми вимагаємо від дітей, маємо виконувати на рівні з ними. Якщо дитині заборонено їсти не за обіднім столом, то і дорослі не можуть таке робити. Якщо мама чи тато контролюють скільки часу дитина проводить в гаджеті не для освіти, то й самі мають дотримуватися здорового способу користування гаджетами.
Мета такої системи не в тому, щоб дитина ніколи не засмучувалася. Такі дії допоможуть навчитися бути щасливим цілодобово, а не в залежності від події.